Відкриємо для себе історію створення магічної сцени “Жізелі” у місячному світлі.
Ще французький письменник Жюль Янін після прем’єри Жізель 1841 року писав:
«Ніч огорнула своїм м’яким туманом все навкруги. Повна тиша навколо нас …туман – це Мірта, Королева Вілліс. Перший промінь вересневого місячного світла окреслює контури її прекрасного тіла.»
Сцени з танцюристам, костюмерам, художникам-декораторам і освітлювачам перенесли глядачів із запиленого літнього Парижа до повного привидами і духами лісу ІІ акту балету Жізель.
Народження місячного світла
Людям подобались сцени місячного світла в театрі та місячні промені. Світло падає скрізь вікно або на намальовані руїни, висвітлюється потоком зеленого або синього світла від лаштунків і колосників.
Незалежно від того, чи це «Білі акти» Жізелі, чи Баядерки – синій та зелений є невід’ємною частиною сцени місячного світла.
Джон Б. Рід, освітлюючи сцену на балконі для Королівського балету «Ромео і Джульєтта» в 2007 році, зауважив:
«Якого кольору місячне світло? Воно темно-синє? Або світло-блакитне? Взагалі спокійно синє? Мабуть воно зелене, я не знаю. Може бути й білим.»
Шекспір, серед білого дня у театрі Globe або Rose ніколи не турбувався про сцени місячного світла і створював його красу тільки своїми віршами. Але коли його п’єси ставилися в театрах, ніхто не міг протистояти пом’якшенню світла. Свічки гасили у софітах по кругу так, що здавалося начебто вони зникають.
До середини 18 століття вважалося, що місяць сяє. На задньому фоні вирізали круглий отвір у вигляді місяця, приклеювали прозору марлю на отвір і світили на марлю масляною лампою. Аналогічний ефект використовується на сучасних сценах, коли отвір заміняють на диск, встановлений поза циклорамою і спрямовують на нього сфокусований промінь електричної лампи.
Використання світла
Сфокусоване світло від лампи з перегрітого вапна або з електричною вугільною дугою було одним з великих театральних інновацій 19-го століття.
Проте, як тільки промінь почав рухатися, люди стали усвідомлювати важливість оператора прожектору.
У. С. Гілберт, наприклад, не міг дивитися на пляму світла і не думати одразу про людину, що стоїть за цим. Спостерігаючи неймовірний ефект приливу хвиль у виставі «Соловей», він зазначав:
“Будинок заповнюється водою і зникає. Мері зовсім одна в човні у дикому морському просторі. На щастя, присутність вапняного світла підказує, що людська допомога вже близько».
Як зробити місячне світло страшним?
Тоді тінь від марлі може перейти на місяць, або людина-освітлювач може прикріпити “гобо” (диск з штампованими візерунками) на лампу, щоб розсіяти промінь.
Але здається, що в балеті ви можете заховати справжній місяць і довіритися декораціям, костюмам, сухому льоду і абсолютної блискучої майстерності танцюристів, щоб викликати належний примарний ефект.
Чарівний початок ІІІ акту Баядерки з прекрасним виконанням арабесок зовсім не потребує місячного променю, як і невагомі, летючі Вілліс в вуалях у ІІ акті Жізелі.
Посилання на джерело: http://www.roh.org.uk